Урожай

Створюємо «УРОЖАЙ» разом!

«Собака одразу дасть знати, що хтось має намір потайки на територію пробратись», – пояснює Микола Заєць, що здійснює охорону тракторної бригади Лисянської філії

09 січня 2018

У невелику кімнату, де чергує Микола Заєць, підіймаємося крутими сходами. Всередині тепло і світло. У кожне вікно добре видно територію. Оскільки приміщення для охорони розташоване на другому поверсі, то воно є своєрідним пунктом безперервного чергування. Це, пояснює співробітник ПП «Живун», що здійснює охорону тракторної бригади Лисянської філії «Урожаю»,  надзвичайно важливо постійно бачити, що робиться на території, де розташовано близько півтора десятка сільськогосподарської техніки. Каже, що, крім цього, пильно слідкують і за пально-мастильними матеріалами.

– Разів вісім за ніч територію обходити треба. Цього якраз достатньо, щоб мати розуміння про те, що відбувається на тракторній бригаді. Та й собаки допомагають. Вони одразу дадуть знати, що хтось має намір потайки на територію пробратись, – розповідає Микола Олександрович. – Вони,  можна сказати,  теж, як і я, службу несуть цілодобово. Як іду на чергування, завжди їм за це гостинчика приношу. Тут собак цілий гурт, вже й не знаю, хто з них найстарший, однаково всі на Чапу відкликаються.

Чоловік додає, що взимку, коли, бувало, багато снігу насипле, шансів, що хтось наважиться  потай пробратися вночі на територію, зовсім мало, бо слідів на снігу аж ніяк не приховаєш. Сніг одразу всі карти порушника розкрити може. Але влітку, каже, простіше працювати охоронцям, бо день світловий довший і темний час доби, коли найбільше втомлюєшся, зовсім малий тоді.

– Зі сном вночі борюся по-різному. За ніч чашок з п'ять кави випиваю, щоб спати не хотілося. Можу телевізор увімкнути, щоб не так скучно було. Кожен обхід тракторної бригади і заправки триває по 15-20 хвилин. Вночі з битою ходжу, так надійніше, – сміється Микола Заєць. – Але якщо чесно, то спати нестерпно хочеться лише з третьої до п'ятої ранку. Решту часу не спати – для мене звичка.

Чоловік розповідає, що охоронцем працював не завжди, лише останні років вісім. Раніше трактористом був, на фермі корми худобі розвозив. Починав працювати на Т-40. Потім  на зовсім нових тракторах від комбайнів солому у жнива відвозив. Кілька років помічником комбайнера був. Каже, що робота подобалась. За нинішню роботу теж з охотою береться, бо звик працювати на совість.

– Успішне чергування – це щоб без злодіїв і собака не гавкав, – додає чоловік. – Бо найважче, коли свій прийде щось поцупити. Пес не гавкне, бо знає. А чужий сюди не полізе, бо не знає, що де лежить. Тому й мусимо в обидва ока пильнувати, щоб ані свій, ані чужий не пробрався сюди неждано-негадано.


09.01.2018, 406 переглядів.